Тетяна Баєва: За гендерною ознакою Хмельниччина парламентські вибори програє |
| 18 серпня 2012 |
Мале представництво жінок у партійних виборчих списках і серед зареєстрованих кандидатами по одномандатних виборчих округах уже вкотре свідчить про нерівність можливостей, не характерну для суспільства демократичного. Про це представник Громадської мережі ОПОРА розмовляв із головою Хмельницької обласної громадської мережі Подільський центр «Гендерна рада» Тетяною Баєвою
- Чи задоволені Ви тим, як представлені жінки у поки що кандидатському корпусі?
Наш жіночий консорціум України проводить моніторинг виборчих списків політичних партій щодо представництва у них жінок і підтримки ними кандидатів-жінок у мажоритарних округах. Здавалося б, можна тішитися тим, що аж на трьох із семи округів на Хмельниччині жінки балотуються кандидатами від Партії регіонів. Щоправда, аналіз вказує на те, що це технічні кандидати. Начальник обласного управління Ірина Трунова в обласному центрі, начальник районного управління Галина П’ятак на сільському виборчому окрузі… А педагог Олена Герасименко на окрузі з центром у Шепетівці боротиметься з висуванкою від партії Віталія Кличка УДАР Ганною Побережною.
Прикро, що по одномандатних округах нашої області не висунули кандидатами жінок ні об’єднана опозиція, ні ВО «Свобода», ні комуністи.
- Це неповага до жіноцтва чи брак активних та підготовлених громадянок?
При бажанні наші партії знайшли б немало жінок, які можуть конкурувати на мажоритарних округах. Адже у нас є чимало активних громадських діячок, жінок на керівних посадах у державній службі.
На прикладі нашої області, обласним управлінням юстиції успішно керує Неля Василівна Продан, Хмельницьким міськрайонним судом – Тетяна Сергіївна Бацуца, обласним управлінням Пенсійного фонду України – Ольга Сергіївна Заярнюк. З-поміж громадських діячок у Верховній Раді достойно працювала б Надія Кнець із загалу хмельницьких підприємців, Неля Паславська з Городка, Наталка Нянчук із Летичева. Їхні організаційні здібності, принциповість і активність, інтелектуальний потенціал та життєвий досвід знадобилися б як любій політичній силі, так і Верховній Раді.
- Справа у ресурсах?
Так, ресурси, які залучені до виборчої кампанії, переважно зосереджені в руках чоловіків. Тому збільшення жіночого представництва в радах вимагає надзвичайно клопіткої підготовки.
Я писала грантові проекти і зверталася до міжнародних фондів за фінансовою підтримкою, аби допомогти жінкам хоча б більше бути в інформаційному просторі. На жаль, навіть тут українських жінок підтримало тільки два чи три фонди. Навчання і тренінги, які проводять зарубіжні партнери – це добре, але хотілося б і реальної допомоги, бо на сьогодні у наших громадських організаціях таких ресурсів немає.
Мали ми досить успішний проект «Голосуймо за жінок», в рамках якого проводили семінари і тренінги для активних жінок у районах Хмельниччини перед виборами до обласної, районних, міських, сільських і селищних рад у 2010 році. Це дало можливість виявити їх, згуртувати і надалі працювати з ними. Подекуди вони створили свої громадські організації. І хоча до обласної ради потрапило лише дев’ять відсотків жінок (це теж один з найгірших показників по Україні), але у районні ради – сімнадцять відсотків, у Городецькому районі тридцять відсотків депутатів – жінки, які переважно представляють опозицію.
- Але ж, пані Тетяно, опозиція присутня майже у всіх радах…
Насамперед, реалізації рівних можливостей має сприяти державна політика, на те має бути політична воля. Не готове до того і наше суспільство.
1 березня я брала участь у обговоренні питань гендерної політики в Києві, яке відбулось за участю лідерів партій. Думками з цього питання ділилися Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Борис Тарасюк, регіонал Леонід Кожара. Реально роль жінки в суспільстві й економіці розуміє Віталій Кличко, котрий як особистість і діяч сформувався у Європі. Навіть Борис Тарасюк зі своїм багатим досвідом дипломата робив лише аналіз документів про забезпечення рівних прав і можливостей, які підписала й ратифікувала Україна. «Цілі тисячоліття», Конвенція ООН щодо ліквідації дискримінації жінок на ринку праці, інші документи – нормативна база солідна, але вона в Україні не реалізовується. Леонід Кожара взагалі сказав, що питання гендерної рівності не на часі і не актуальне для нашого суспільства, «бо воно патріархальне».
Зрештою, якщо оцінити партійні виборчі списки, то серйозно лідирує якраз Український Демократичний Альянс за реформи (УДАР): у першому десятку друге, четверте, шосте і восьме місця за жінками. За словами ж Віталія Кличка, він готовий привести до парламенту до cорока відсотків жінок. Та й серед пріоритетів цієї політичної сили – будівництво країни рівних можливостей, а це меседж гендерної політики.
Інші партії таки відводять жінкам місця у списках, але у непрохідній частині, і це причина того, що теперішній парламент має всього сім відсотків жінок – найменший показник поміж парламентів Європи. Навіть Туреччина нас обійшла…
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий