Гендерний моніторинг парламентських виборів - 2014.

«Як були представлені жінки на Парламентських виборах 2014 року. Їх якісний та кількісний склад. Як виконувався Закон України про політичні партії щодо квотного принципу формування списків політичних партій. Результати гендерного моніторингу виборів 2014 року» - прес-конфернція та дискусія на ці теми відбулася 29 листопада о 12.00 в приміщенні Хмельницької ОДА».

В обговоренні взяли участь:

- Лариса Макдюк представник Всеукраїнської ГО Жіночий Консорціум України, експертка з питань гендерної політики (Київ);

- Тетяна Баєва голова правління Хмельницької обласної ГО Подільський центр «Гендерна рада»;

- жінки-депутатки, громадські діячи, державні службовці, представники політичних партій.

Захід відбувся в рамах проекту ВГО ЖКУ «Гендерний моніторинг парламентських виборів -2014», який проводиться в рамках проекту «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та програмою PACT в Україні.

Більш детально на сайті Хмельницької ОДА: http://adm.km.ua/index.php?subaction=showfull&id=1417446559&archive=&start_from=&ucat=5

Хто така жінка-депутат?

Тетяна Баєва: За гендерною ознакою Хмельниччина парламентські вибори програє

18 серпня 2012

Мале представництво жінок у партійних виборчих списках і серед зареєстрованих кандидатами по одномандатних виборчих округах уже вкотре свідчить про нерівність можливостей, не характерну для суспільства демократичного. Про це представник Громадської мережі ОПОРА розмовляв із головою Хмельницької обласної громадської мережі Подільський центр «Гендерна рада» Тетяною Баєвою - Чи задоволені Ви тим, як представлені жінки у поки що кандидатському корпусі? Наш жіночий консорціум України проводить моніторинг виборчих списків політичних партій щодо представництва у них жінок і підтримки ними кандидатів-жінок у мажоритарних округах. Здавалося б, можна тішитися тим, що аж на трьох із семи округів на Хмельниччині жінки балотуються кандидатами від Партії регіонів. Щоправда, аналіз вказує на те, що це технічні кандидати. Начальник обласного управління Ірина Трунова в обласному центрі, начальник районного управління Галина П’ятак на сільському виборчому окрузі… А педагог Олена Герасименко на окрузі з центром у Шепетівці боротиметься з висуванкою від партії Віталія Кличка УДАР Ганною Побережною. Прикро, що по одномандатних округах нашої області не висунули кандидатами жінок ні об’єднана опозиція, ні ВО «Свобода», ні комуністи. - Це неповага до жіноцтва чи брак активних та підготовлених громадянок? При бажанні наші партії знайшли б немало жінок, які можуть конкурувати на мажоритарних округах. Адже у нас є чимало активних громадських діячок, жінок на керівних посадах у державній службі. На прикладі нашої області, обласним управлінням юстиції успішно керує Неля Василівна Продан, Хмельницьким міськрайонним судом – Тетяна Сергіївна Бацуца, обласним управлінням Пенсійного фонду України – Ольга Сергіївна Заярнюк. З-поміж громадських діячок у Верховній Раді достойно працювала б Надія Кнець із загалу хмельницьких підприємців, Неля Паславська з Городка, Наталка Нянчук із Летичева. Їхні організаційні здібності, принциповість і активність, інтелектуальний потенціал та життєвий досвід знадобилися б як любій політичній силі, так і Верховній Раді. - Справа у ресурсах? Так, ресурси, які залучені до виборчої кампанії, переважно зосереджені в руках чоловіків. Тому збільшення жіночого представництва в радах вимагає надзвичайно клопіткої підготовки. Я писала грантові проекти і зверталася до міжнародних фондів за фінансовою підтримкою, аби допомогти жінкам хоча б більше бути в інформаційному просторі. На жаль, навіть тут українських жінок підтримало тільки два чи три фонди. Навчання і тренінги, які проводять зарубіжні партнери – це добре, але хотілося б і реальної допомоги, бо на сьогодні у наших громадських організаціях таких ресурсів немає. Мали ми досить успішний проект «Голосуймо за жінок», в рамках якого проводили семінари і тренінги для активних жінок у районах Хмельниччини перед виборами до обласної, районних, міських, сільських і селищних рад у 2010 році. Це дало можливість виявити їх, згуртувати і надалі працювати з ними. Подекуди вони створили свої громадські організації. І хоча до обласної ради потрапило лише дев’ять відсотків жінок (це теж один з найгірших показників по Україні), але у районні ради – сімнадцять відсотків, у Городецькому районі тридцять відсотків депутатів – жінки, які переважно представляють опозицію. - Але ж, пані Тетяно, опозиція присутня майже у всіх радах… Насамперед, реалізації рівних можливостей має сприяти державна політика, на те має бути політична воля. Не готове до того і наше суспільство. 1 березня я брала участь у обговоренні питань гендерної політики в Києві, яке відбулось за участю лідерів партій. Думками з цього питання ділилися Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Борис Тарасюк, регіонал Леонід Кожара. Реально роль жінки в суспільстві й економіці розуміє Віталій Кличко, котрий як особистість і діяч сформувався у Європі. Навіть Борис Тарасюк зі своїм багатим досвідом дипломата робив лише аналіз документів про забезпечення рівних прав і можливостей, які підписала й ратифікувала Україна. «Цілі тисячоліття», Конвенція ООН щодо ліквідації дискримінації жінок на ринку праці, інші документи – нормативна база солідна, але вона в Україні не реалізовується. Леонід Кожара взагалі сказав, що питання гендерної рівності не на часі і не актуальне для нашого суспільства, «бо воно патріархальне». Зрештою, якщо оцінити партійні виборчі списки, то серйозно лідирує якраз Український Демократичний Альянс за реформи (УДАР): у першому десятку друге, четверте, шосте і восьме місця за жінками. За словами ж Віталія Кличка, він готовий привести до парламенту до cорока відсотків жінок. Та й серед пріоритетів цієї політичної сили – будівництво країни рівних можливостей, а це меседж гендерної політики. Інші партії таки відводять жінкам місця у списках, але у непрохідній частині, і це причина того, що теперішній парламент має всього сім відсотків жінок – найменший показник поміж парламентів Європи. Навіть Туреччина нас обійшла… Джерело: http://oporaua.org/oblast/article/2013-tetjana-bajeva-za-gendernoju-oznakoju-hmelnychchyna-parlamentski-vybory-prograje

ЗМІ і гендер.

Вплив засобів масової інформації на формування гендерних стереотипів

Гендерні стереотипи характерні для всіх культур. Будучи стійким до змін явищем, вони складаються із особистісних рис, фізичних характеристик, соціальних та біологічних ролей. Одним із шляхів розповсюдження гендерних стереотипів у сучасному суспільстві є засоби масової інформації. Телебачення, фільми, популярна музика, журнали  часто зображують характери чоловіків і жінок відповідно до традиційних, стереотипних ролей. Щоб ілюструвати вплив засобів масової інформації на гендерні стереотипи, варто згадати трактування чоловічого і жіночого родів у трьох формах даних засобів: телевізійна реклама, музичні кліпи та дитяча література.

Телевізійна реклама має цікавий підхід до зображення чоловічих та жіночих персонажів. Згідно досліджень психологів С.Франсуа, Л.З.Макартура, Б.Г.Реско, Р.С.Крейга, М.Моргана та інших  у телевізійній рекламі 70 відсотків чоловіків зображувались як фахівці з певних питань, відповідно 86 відсотків жінок зображувались як споживачі товарів чи послуг; мотивами придбання чоловіками певного товару був соціальний чи кар’єрний ріст, в той час як для жінок домінуючі чинники придбання були пов’язані з емоційною сферою і спілкуванням. Сьогодні у телевізійній рекламі намітилася тенденція зміщення традиційних гендерних ролей чоловіків та жінок. Психолог Стефан Крейг вважає, що телевізійна реклама побудована так, щоб посилити образ саме того роду, чоловічого чи жіночого, який являється найефективнішим для продажу певного товару, розрахованого для певної цільової аудиторії. Так, реклама, що транслюється вдень і розрахована на домогосподарок, фокусується на образах традиційних жіночих ролей, а чоловіки зображуються домінуючими на виробництві та вдома. Проте традиційна гендерна стереотипізація в рекламі, яка транслюється вдень, різко контрастує із вечірньою чи нічною рекламою, цільовою аудиторією якої за Р.С.Крейгом є працюючі неодружені молоді люди та пари, де двоє партнерів активні в кар’єрному  плані. У такій рекламі домінуючими є жіночі персонажі, а чоловіки частіше зображенні в традиційних жіночих ролях (дім-родина-сім’я).

Денна реклама відображає традиційні глядацькі орієнтації, вечірня і нічна реклама являє собою більш збалансоване і складніше зображення гендерних ролей. Психолог Стефен Франсуа зазначає, що у більшості випадків голос за кадром буде чоловічий, якщо мова йдеться про владу, авторитет, довіру, і жіночий, якщо говориться про засоби домашнього вжитку, продукти харчування, косметику тощо. Використання гендерних стереотипів у рекламі спричиняє зміну поведінки глядача. Кореляційні досліди фахівців у галузі соціальної психології П.І.Макгі, М.Моргана, М.Ліарз вказують на те, що яскравіше виражені гендерні стереотипи мають ті діти, які часто переглядали телевізійну рекламу. Психологи Флоренс Гейс та Джойсі Дженнінгс вважають рекламу важливим фактором впливу на формування гендерних стереотипів. Показавши рекламні блоки студентам жіночого коледжу, дані вчені поставили їм ряд завдань для виявлення рівня впевненості і конформізму.У традиційних ролях чоловіки зображувались як владні фігури, жінки як домогосподарки та матері сімейств. Студенти, які переглядали рекламу з традиційними гендерно-рольовими зображеннями, показали менший рівень впевненості і вищий рівень конформізму. Результати студентів, які переглядали рекламу з нетрадиційним зображенням гендерних ролей, були протилежними, тобто студенти показали більший рівень впевненості і менший рівень конформізму.

 Стефен Франсуа зазначає, що вплив реклами на формування гендерних стереотипів є досить відчутним і вагомим. Він також вважає, що музичні відеокліпи містять ще потужніші гендерні стереотипи, ніж  реклама. Згідно досліджень психолога Крістін Хансен дана форма популярної культури має тенденцію до зображення жіночих персонажів емоційними, іллогічними, нечесними, залежними, пасивними. Чоловіки зображуються агресивними, раціональними, ризикованими, вимогливими, активними. За К.Хансен перегляд музичних кліпів може вплинути на формування гендерних образів, так як глядачі, які часто їх переглядали, схильні до гендерних стереотипів більше за глядачів, яким такі кліпи не демонструвались. Музичні відеокліпи разом із телевізійною рекламою мають певний вплив на формування гендерних стереотипів у сучасному суспільстві.

Трактування чоловічих та жіночих ролей у дитячій літературі дещо змінилося за останні роки. Ілюстрована дитяча література являється одним із перших “вікон у світ” для дітей. Тому психологи приділяють особливу увагу зображенню чоловічих і жіночих персонажів. Зокрема в американській дитячій літературі для дітей дошкільного віку жіночі персонажі були фактично відсутніми і нараховували лише 12 відсотків від загальної кількості усіх “людських” персонажів(за Л.Вайтсман). За останні десятиліття із зміною соціального клімату автори розпочали процес “лібералізації” і більш збалансованого зображення персонажів чоловічого і жіночого родів, так як став очевидним негативний вплив гендерних категорізацій на соціальний розвиток дітей. Жіночі персонажі поступово здобули вагомішу роль у літературі. Психологи Р.Кларк та Р.Леннон вважають, що тенденція до збільшення уваги, яка надається зображенню персонажів жіночого роду, повинна позитивно вплинути на збагачення дитячого світогляду.

Засоби масової інформації являються важливими джерелами гендерних перцепцій, які тією чи іншою мірою впливають на формування гендерних стереотипів суспільства як шляхом посилення значення традиційних гендерних орієнтацій, так і шляхом розширення сфери нетрадиційних гендерних моделей поведінки.

Снічук О.А., Рівненський державний гуманітарний університет, м.Рівне

Джерело: http://www.rusnauka.com/ONG/Psihologia/12_snichuk.doc.htm  

Гендерне бюджетування.

Україна, підписавши «Декларацію тисячоліття» у 2000 році, разом з іншими країнами взяла на себе зобов’язання по досягненню основних цілей світового розвитку, одна з яких – досягнення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності. Оскільки жінки та чоловіки виконують різні соціальні ролі, їх щоденні задачі, потреби та питання, які потребують нагального рішення, – різняться. Аналіз бюджету з врахуваннямгендерного аспекту дасть можливість прийняти до уваги ширше коло питань, вирішення котрих створить рівні можливості для всіх членів громади та забезпечить їх сталий розвиток. В рамках проекту «Гендерне бюджетування» за фінансової підтримки Фонду ФрідріхаЕберта в Україні 6-7 жовтня 2011 року в м. Кам’янець-Подільський відбувся тренінг «Гендерне бюджетування», який покликаний надати інструменти аналізу статей місцевих бюджетів з точки зору врахування гендерної рівності при розподілі державних коштів. Участь у семінарі-тренінгу взяли представники різних сфер професійної діяльності, які беруть активну участь у реалізації гендерної політики. Службу зайнятості представляли працівники Хмельницького обласного та міського центрів зайнятості ЛесяЛаврененко та Наталія Самкова. Тренінг розпочала Олена Давліканова, координатор програм представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні, яка розповіла про основні завдання та напрямки діяльності фонду, зокрема, участь у сприянні реалізації гендерної політики. Далі, Тетяна Баєва, голова правління Хмельницької обласної організації Подільський центр «Гендерна рада», визначила цілі та завдання тренінгу. Тренінг тематично був поділений на три модулі: «Гендерна політика в Україні та Хмельницькій області. Фінансування пріоритетів гендерної рівності», «Інтеграція гендерних аспектів у бюджет. Основні поняття і принципи гендерного бюджетування», «Гендерні бюджетні ініціативи. Можливості гендерного бюджетування на місцевому рівні». Під час першого модуля учасники тренінгу розглянули стан реалізації гендерної політики в Україні в цілому та Хмельницькій області, зокрема, а також визначили цілу низку «гендерних» проблем та змалювали гендерний портрет Хмельницької області, провели гендерний аналіз місцевих програм. Ще досі існує думка, що державні бюджети з точки зору гендерних стосунків є нейтральними, тобто бюджетна політика однаковою мірою впливає як на чоловіків, так і на жінок. Насправді ж потреби чоловіків і жінок багато в чому є різними, і якщо не враховувати ці відмінності у бюджетній політиці, це може призводити до посилення існуючої соціальної нерівності. У другому модулі учасники знайомилися із поняттям про бюджет та бюджетну систему, основними поняттями і принципами гендерного бюджетування, а тренер Програми розвитку організації об’єднаних націй (ПРООН) «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні» Тетяна Іваніна допомогла провести гендерний аналіз видатків бюджету. Протягом третього модуля були розглянуті практичні приклади впровадження гендерних бюджетних ініціатив та можливості гендерного бюджетування на місцевому рівні, механізми впливу громадськості на бюджет, а також учасники спробували сформувати план впровадження гендерних бюджетних ініціатив на місцевому рівні. По закінченню тренінгу всі учасники зауважили, що врахування гендерних особливостей під час планування та реалізації бюджетів зробить значний крок в просуванні гендерної рівності та у становленні соціально справедливої держави, оскільки бюджет є тим інструментом фінансової системи, що зачіпає всі сфери функціонування держави. Л.Лаврененко, головний спеціаліст відділу організації профорієнтації ОЦЗ

Жінки в політиці.

"Вода - найм'якша і найслабша річ у світі, але в подоланні твердого та міцного вона непереможна, і на світі немає їй рівного. Слабкі перемагають сильних, м'яке долає тверде. Це ще один парадокс: те, що м'яке є сильним" Лао Цзи

Жінок у політиці важко назвати відкриттям, проте їхня чисельність залишає бажати кращого. Останнім часом прослідковується тенденція до збільшення кількості та значення жінок у політиці, у "великій" зокрема. Поки що в Україні жінок-депутатів навіть менше, ніж в арабських країнах: з 450 народних обранців лише 37 – жінки. Проте у наступному скликанні пройти до парламенту мають шанси більше 50 жінок-політиків. Жінка в українській політиці є швидше викликом, підтриманим суспільною необхідністю оновлення якості політичної системи.

Жінка-політик як виклик. Щоб краще зрозуміти роль і місце жінки в політиці, варто звернути увагу на вертикальну гендерну сегрегацію української політики: чим вищим є рівень влади – тим менше там жінок. Згідно із даними останнього перепису населення, в Україні 54% жінок. Але у сільських радах жінок 51%, у селищних – 46%, серед депутатів міських рад – 28%. Таке явище спостерігається також у виконавчій владі: чим вище ми підніматимемось по управлінській драбині у сфері державної влади, тим менша частка жінок там представлена. У Верховній Раді України лише 8 %  жінок, таким чином Україна займає 122 місце у рейтингу із 150 країн за кількістю жінок у парламенті. Тому можна сказати, що жінка у "великій політиці" - це виклик.

Обговорення питання із чоловіками-керівниками.

Найбільшим викликом політиці чоловіків від часу незалежності країни стала політична діяльність Юлії Тимошенко, про яку заговорив увесь світ. Важливим чинником політичної ваги та впливу її як політика є рейтинг Юлії Володимирівни на президентських виборах 2010 року. Як один із найхаризматичніших політиків, Юлія Тимошенко, навіть знаходячись у в’язниці, об’єднала лідерів провідних опозиційних партій в одну команду. Вона й досі є символом боротьби за демократію, яку влада "замкнула за грати". Таким чином, своєю політичною вагою Юлія Тимошенко кинула виклик не лише чоловікам-політикам, а й цілій системі, який вона прийняла та добре засвоїла. Жінки в політиці набули легітимності.

Жінка-політик як необхідність. Жінка в політиці здобуває дедалі більше довіри і підтримки. В суспільстві назріває запит на моральне обличчя політиків та влади зокрема. Таким чином в жінок з’являється шанс сформувати нове обличчя політики. На хвилі успішно кинутого виклику, жінка в політиці стала дедалі більш легітимною, в суспільстві для жінок відкриваються двері, і їм вже не обов’язково об’єднуватись партії, щоб гуртом увійти в політику. Чоловіки, визнавши успішний проект "жінка-політик", згодні самі об’єднатись навколо керівництва жінки, тільки б таким чином прийти до влади. 

Жінки, які роблять політику.

В жінок з’являється можливість внести в політику нових якостей: жінки більш чутливі до вимог суспільних норм і настанов, зважають на традицію, більш толерантні, моральні, схильні домовлятися, неприйнятні до війни та агресії, схильні більше звертати увагу на проблему бідності та екології, більш моральні, схильні враховувати значення безлічі дрібниць, що є важливим у політиці та управлінській сфері. Відповідно до результатів досліджень, в країнах, де є сильна присутність жінок при владі, політика держав більш соціально орієнтована, зокрема в скандинавських країнах, де традиційно участь жінок у політиці є однією з найвищих у світі і становить близько 40%. 

Сьогодні, для управління державою, Україні, зважаючи на її складну внутрішньо- та зовнішньополітичну ситуацію, потрібна "м’яка сила", яку уособлюють жінки. Адже м’яка сила - це здатність досягати бажаного шляхом переконання і залучення інших до засвоєння загальнодержавних цілей. На відміну від жорсткої сили, що спирається на "батіг і пряник" військових і економічних важелів впливу, "м'яка сила" спирається на залучення опонентів до державних ідеалів, цінностей, культурних зразків тощо. Така політика сприятиме об’єднанню громадян України навколо загальнодержавних цінностей та ідеалів. 

Отже, жінка в політиці є поки що викликом, але цей виклик підтриманий необхідністю, яка дедалі зростає. Для збільшення кількості жінок у політиці потрібне заохочення їх збоку влади, перш за все, шляхом надання пільг у соціальній сфері. Адже більшість жінок відчуває свою відповідальність перш за все за сім’ю – первинну ланку суспільства. Коли жінка буде спокійна за свою сім’ю, вона візьметься за сім’ю загальнонаціональну – Україну.

Автор Ольга Ворончук. Голова осередку "Національного Альянсу" у місті Дубно Рівненської області.

Джерело: nation.org.ua/blog/container_blog484/blog13940.html

Конференція 2008

Текст1